Казка про кроліка-бандита

[taraskazkar.livejournal.com]

Оригинал взят у taraskazkar в Казка про кроліка-бандита

Поле вже зазеленіло, у лісі теж владарювала весна. Всьому живому хотілось жерти й трахатись.
В ріденьких кущиках, на краю хащів сиділа лисичка одним оком спостерігаючи чи не вискочить часом зайчик в поле, а іншим зиркаючи на стежину, що вела від галявини до дороги, може якісь бухі містяни після травневого пікніку сміття їстівне викинуть, або навіть кісточки курячі ... замріялась руда. Аж ось, звук автомобільної дверцяти, що зачинилась із характерним хлопком, привернув її увагу. Мабуть туристи - майнула радісна думка і друге око теж почало вдивлятись у стежину. Те що вона за мить побачила змусило її здивовано протерти оченята, щоб переконатися що то не мара.

З боку дороги до лісу, прудко, йшов! зайчик. Проте дуже незвичайний.
На ньому буда чорна шкіряна кепочка, дзеркальні сонячні окуляри, під рукою він тримав чорну барсеточку, а на самій руці тускло поблисклувало скло годинника, на ногах же у нього були білі! кросівки. "Оце так дивина" - встигла подумати лисичка до того, як "зайчик" її помітив. Але ще дужче вона здивувалась, що він не злякався, а навпаки звернув в її бік і стрімко наближався до неї. Руда бачила різних зайців, але такого вперше. Порившись у голові вона не знайшла там плану дій на цей випадок, від чого трохи "зависла" роздумуючи як же себе повести і що зробити, та вигадати не встигла.
- Чого витріщилась, руда?! Перший раз кроля бачиш? - "зайчик" зі старту взяв ініціативу - Як найшвидше дістатись до центральної галявини? Агов !!! Роздуплись! я поспішаю .
- я, це, тут, ти, е, як, так, там, це, ,,, , що ти за заєць, а?
Замість відповіді кролик так боляче щьолкнув лисичку по носі, що в бідолашної аж сльози з очей бризнули. -аайь!
- Охуїла. Ще раз назвеш зайцем - виїбу . Я кролик-бандит, а не ваш лісостепний лошарик. Питання повторити? Галявина. Де. Швидко.
- Там. - злякано тицьнула руда кудись у глиб лісу.
- Веди. Бігом. Пішла, пішла, пішла ... родімая ...
І вони стрімко попрямували у хащі.

На маленькій порослий галявинці, на єдиному пеньочку сидів сірий вовк і точив ножа. Коли дивна пара випірнула і швидко пройшла повз нього, наче він пусте місце, вовк аж оторопів. Тільки лисичка встигла мимохідь зробити йому квадратні очі, а незвичайний заєць, що йшов за нею, навіть голови не повернув в його бік. Від здивування він аж впустив ножа у високу траву, кинувся шукати, але дивлячись, як прудко ті двоє від нього віддаляються, плюнув і стрімголов побіг за ними. Майже наздогнавши, він вже уявляв як його зуби схватять зайця, як тут сталась несподіванка що не входила в його плани ніяким боком ...

"Заєць", миттєво розвернувся і зробив пару рішучих кроків на зустріч, на ходу, ловко розстібнувши барсеточку і сунувши лапу в середину. Що ховається в таких барсеточках вовк колись взнав, надто близько підібравшись до компанії хлопців в схожих шкіряних кепках-шестиклинках, він тоді ледве ноги зробив. Цей тривожний спогад і рішучій наступ "зайця" геть вибили сірого з колії, він хотів сказати щось грубе й лякливе, та відсахнувшись, перечипився, впав на жопу, при цьому боляче прикусивши, аж до крові, свого язика, тихесенько підзвив: вууу ...
- Чого ув'язався? Слідкуєш? Язика провоквтнув, чи що?! - "заєць" навис над оторопілим вовком, не виймаючи лапи з барсетки. Сілплячи відблисками сонця в дзеркалах окулярів. ззаду весело зиркала лисиця.
- Та я, це, дивлюсь, йдете, думаю, взнаю, це ж, поляна, моя . - прочавкотів прикушеним язиком сіромаха.
- Я поспішаю. Надважлива справа. Ходімо, станеш у нагоді. Я віддячу. Щедро. Не пожалкуєш.
- О. Це вже діло. - трохи оговтався вовк від знайомого повороту розмови - Ножа прихопити?
- Хапай і доганяй. - і повернувшись до рудої - Веди далі. Спізнюватись не можна.
І вони продовжили свій шлях.

Ведмідь сидів на березі й ловив рибку. Однією лапою тримав вудку, а іншою попивав медок із глечика і заїдав малинкою. Першою з-за рогу вибігла лисичка і побачивши його дуже швидко підбігла й проговорила скоромовкою:
- Вітаю. Дивний звір в наш ліс завітав. Схожий на зайця. Але геть інший. каже що кролик-бандит. Серйозний. Його навіть вовк злякався. Веду їх на центральну галявину. Спішить.
У цей момент з'явився кролик-бандит і лисичка, про всяк випадок відбігла від ведмедя, трохи просунулась уперед і вже там завмерла в очікуванні.
- Вітаю шановний! - кролик припідняв козирьок кепі, а окуляри перечипив поверх головного убору - як рибка? є? на що клює?
- Вітаю, кролику. Трохи вловив. Клює на вудку - відповів ведмідь ласкавим басом. В цей час і вовк нарешті наздогнав їх, проте наближатись не став, лише поважно здаля кивнув ведмедю.
- Одразу видно грамотного звіра. - відвісив кролик ведмедю комплімент - а то ці двоє, - недбало хитнув головою в нікуди - глухомань. кроля від зайця не відрізняють. От що то значить авторитет. Моя повага вам. І ось - дістав з барсетки чекунець медовой з перцем - презент. міський медок вам. найкращий, що знайшов.
- Нууу дякую. Уважив старого. Як знав що я люблю міцний медок. - ведмідь розплився в щирій посмішці задоволення. - Сідай, посидимо, розповіси новини.
- Я б з задоволенням шановний, але, на превеликий жаль, негайно мушу йти. Важливе ділр, термінове, чека на мене. Тож молю, пробачте, не можу. Я був би дуже радий, якби зробили ви компанію мені, то всі новини вам би розповів, і анекдоти, є смішні, а є й похабних пару. Та відривати від рибалки - великий гріх. Тож навіть і пропонувать не буду...
- От гарний малий, вихований - проревів ведмідь і кинув вудку - подобаєшся ти мені. Ходімо. Зажди доп'ю медок. ковть. ууух. розповідай. новини потім. анекдот давай ...
Так і пішли. Лисиця перша. Ведмідь з кролем-бандитом. Замикає, поодаль, вовк з ножем.

Рівно о вісімнадцятій незвичайна компанія вивалилась на центральну лісову поляну. Всі оторопіли. Хіба що крім кроля. На галявині, зібралоь з три сотні зайців. Багато хто з дубцями, гілками, камінням в лапах. Але побачивши лисицю, вовка і ведмедя всі все покидали й мілко затримтіли. Хижаки теж підохуївші від такої небаченої кількості зайчатини завмерли, скосивши очі на ведмедя, котрий захоплено слухав кроля. Той скінчив черговий анекдот, ведмідь зареготав на весь ліс. Зайці затремтіли сильніше. Тоді кролик-бандит рушив уперед, тихенько попередивши ведмедя: зачекайте пару хвилинок, владнаю справу з сіромашками, та продовжимо нашу цікаву бесіду.

- Гей. Сіромахи. Зайчатина. Сюди всім слухать. Це - кивнув на хижаків - мої друзі. Хто в вас тут старший? Ти? Добре. Організуєш значить так своїх байстрюків: лисиці, щодня, десяток пташиних яєць; вовку, щодня, старого хворого зайця, все ж санітар він чи як; ведмедю, звісно що щодня, глек меду і відерце ягід. Зрозумів? Добре. За це. Ніхто вас більше не чипатеме. Живіть. Єбітьс де душа бажає. - і повернувшись до ведмедя перепитав - я правильно кажу? - ведмідь кивнув піддато головою - а мені, мені нічого не потрібно, - кролик скромно опистив голову - хіба що щоб зайчиха гарна мене щоразу зустрічала, як приїду, погуляла трошки зі мною, бо гулять люблю. Та й все.

Усі погодились.

На прощання, кролик-бандит подарував ведмедю годинник, G-shok, крутий, чинайський, вовку блискучі окуляри, а лисичкі червоне намисто, гарне гарне, мабуть що теж чинайське. Та й пішов собі .

Тут і казочці кінець, а хто дочитав - той великий молодець !
Всім гарних травневих свят!

Comments

[nuk18.livejournal.com]

[taraskazkar.livejournal.com]