Бубирь

[taraskazkar.livejournal.com]

Оригинал взят у taraskazkar в Бубирь

Літо 14-го. Сєвастополь.
Сидимо зі знайомим ватаном (колишній, але невиліковний, російський морпєх, дууже реактивний) на молу (що при вході в сєвастопольську бухту) - рибалимо. Клює невеличка кефалька.
Світанок. Розкурили папіроску. Задиміли вишневими цигарами. Добре. Гарно. Сидимо. Мовчимо.
Вловив геть міленьку кефалину. Камрад не розгледівши перепитує: "що воно таке то ти піймав?" (звісно ж що російською, чєлюсть там, всьо такоє, та й ідейний він - щоб не служити в українській армії прийняв громадянство і пішов до російської ще коли це не було мейнстрімом, але на донбас не поїхав, хоча визнавав що двічі воєнком звав, причому в такій собі специфічній та дуже агресивній формі агітував).
- Бубирь. - відповідаю йому.

- Що воно за бубирь ще нахуй?! Вас хохлів хуй зрозумієш. Все життя в сєвасті живу, рибалю, а про таку рибу вперше чую.
- Взагалі то азовськой бичок, невеличкий, головастий, але в моїх краях часто так називають маленьку рибку у якої голова більша за тільце. Бо, по нашому, бубирь - то хуй після купання в холодній воді. Розумієш? Бубирь. Змерзлий хуйок.
- Розумію - він всміхнувся і чомусь поглянув на матню своїх штанів - бубирь! це ж треба яке слово вигадали.

Закурили ще по одній. Сидимо. Мовчимо. Кайфуємо.
Після довготривалої паузи питає у мене, з прищуром:
- Якої ти думки про Путіна? А?
Я глибоко затягнувся і випустив величезну хмару пахнучого вишенькою тютюнового диму, смакуючи майбутню реакцію мого сусіда...
- путін - бубирь . - серйозно відповів я, підсік і витяг велику кефаль.

Сидимо. Рибалимо. Мовчимо. Кайфую просто неймовірно. Дивлюся він одну за одною цигарки смалить. Ні, думаю, не буду поспішати, треба ще щоб до перемоги дожити здоров'я вистачило