[identity profile] taraskazkar.livejournal.com posting in [community profile] peace_in_ukraine
Оригинал взят у [livejournal.com profile] taraskazkar в Шайтан-мердвєн (чортові сходи)
Закінчувалося літо 2015-го, моє останнє літо в Криму. Ми жили в домі, біля самих гір, в Байдарській долині. Я вже закрив свої фірми, продав половину офісу з розпочатим ремонтом, так і не встигнувши розрахуватися за другу, більшість речей були спаковані й ми жили у чемоданному настрої. Майже щодня я ходив гуляти в гори з металошукачєм, намагаючись відволіктися від важких думок про непевне майбутнє. 

Одного разу вирішив пройтися аж до чортових сходів, а це, десяток кілометрів лісом і горами, а коли йдеш шукати скарби, то стежками не користуєшся, на них же не копнеш - саме каміння. Взяв води та пару бутербродів, бо не люблю замість пошуку й мандрів сидіти й жерти... І пішов. Попрямував навпростець, не петляючи, щоб зацінити скільки в мене буде часу на зворотню дорогу. Дістався на диво швидко й на самісінький верхівці гори, прямо над шайтановими сходами, котрі облаштували чи то римляни, чи то ще до них, зустрів туристів. 

Привіталися. Старий татарин, сім'я з донькою, всі вочевидь місцеві, і лисий бородатий здоровань, що своєю говіркою був дуже схожий на жителя російської столиці. Я стояв на краю урвища і милувався шикарним краєвидом і морем.
Він, з цікавістю оглянувши мене і мій металодетектор, одразу взяв бика за роги:
- А ти за кого, за росію, чи за Україну?
Я уважно й довго подивився йому в очі. Відійшов подалі від краю прірви. Поклав прилад на камінь. Сперся на свою загострену металеву велику саперну лопату і поважно відповів:
- За Україну .
- А от я за росію. - він дивився на мене чекаючи якоїсь реакції, але не дочекався і продовжив - А от вони теж за Україну. - і кивнув у сторону своєї компанії.
- Розумні люди . - схвально відповів я. 
Старий татарин весело хмикнув. А лисий чомусь почав виправдовуватись. Що він то теж нічого собі, академік, науковець...
- Та у вас і кадиров академік, так що це не показник, не кажучі вже про те в якій сраці ваша наука... - я вже відверто глузував з нього.

Не знаючи як довести що їхня наука не в дупі, на відміну від української, він чомусь навів у пиклад не себе, а свого дядю, який з шотландцями вівцю клонував.
- А чого ж з шотландцями? - перепитав я - У вас що власних овець немає, щоб клонувати? - його супутники весело реготали з нашого діалогу, а здоровань перевів тему на імперську велич:
- От вони, русскіє, а за Україну, а я хохол, Богданенко моє прізвище (змінено про всяк випадок) і за росію. Тому що вона велика, потужна і за нею майбутнє, і зброя у нас гарна, і космос наш, і ось тепер крим, а скоро ще й Сирія буде наша, і взагалі імперське мислення то дууже добре. - чи то намагався мене переконати, чи то виправдовувався він.
- І ти оце все імперське підтримуєш? - уточнив я у нього.
- Так! - всім своїм видом він продемонстрував крайню рішучість.
- І синів би своїх відправив за це воювати на донбас, чи скажімо, в Сирію? - вже без посмішки, серйозно дивлячись йому прямо в очі, запитав я.
Запанувала напружена тиша...

Я не став затягувати паузу і чекати поки він знову почне нести якусь свою академічну хуйню, а пішов і подарував малій, що була з ними стару кулю зі штуцера і царську копійчину, котрі знайшов по дорозі туди.
Дівчинка була в захваті від таких подарунків. Проте виховано поглянула благаючими очима на татка, питаючи дозволу чи можна їх від мене прийняти. Батьки схвально посміхнулися і перепитали чи то не коштовні знахідки, бо коштовне брати не треба - пояснили вони доні. Я відповів що то копійчане (майже так і було). Дивлячись на мій скромний обід вони чемно запросили перекусити разом із ними та пригостили смачнючим салом! 
Розмовляли про історію, природу, туризм, тощо. Я поміж іншим повідомив їм що скоро їду на Батьківщину.

Ми спустилися разом до самих сходів, а тоді вони пішли праворуч, а я ліворуч.
На прощання жіночка зніяковіло сказала мені:
- А ми не хочемо їхати звідси. Тут наш дім. Нам тут подобається...
- Розумію . - сказав я і підбадьорююче всміхнувся їй, щоб вона бачила що я їх зовсім не засуджую, навпаки підтримую - Удачі вам. Бувайте.
- І вам удачі. Бувайте.
І наші шляхи розійшлися...

Profile

peace_in_ukraine: (Default)
Украина и Мир

August 2017

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 89 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 2223242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 24th, 2017 08:44 am
Powered by Dreamwidth Studios